Медитацію в певному сенсі можна протиставити розуму. Розум являє собою постійну штовханину, людина аналізує свої бажання, намагається систематизувати думки, спогади, амбіції. Мозок будь-якої людини постійно функціонує, навіть уві сні, породжуючи мрії і кошмари. Медитація - це стан, який дозволяє піднятися над цією постійною метушнею, вийти за звичні рамки.
Відсутність думок, суєти, тиша свідомості - це і є медитація. Саме в цьому стані можна максимально наблизитися до розуміння якоїсь абсолютної істини. До медитації можна підходити з позиції розуму, оскільки вона протистоїть йому і навіть заперечує його. Можна сказати, що людина осягає, що таке медитація, коли усвідомлює хибність стародавнього виразу «я мислю, значить, я існую».
Чим глибше медитація, тим ясніше стає, що людина не є його розум. У цей момент і проявляються миті абсолютного мовчання, тиші, виникає відчуття чистого простору. Саме в цьому стані людина може дізнатися, хто він і навіщо він існує. Сучасній людині досить складно увійти в цей стан, багатьом потрібні роки на його досягнення, але результат практично завжди стоїть довгих практик.
Потрібно розуміти, що медитація ні в якому разі не є концентрацією. Адже для того, щоб сконцентруватися, повинен бути об`єкт концентрації. Медитація прагне максимально віддалитися від самого уявлення про об`єкти, межах. У стані медитації не може бути межі між «я» і «світ» або між «всередині» і «зовні». Концентрація на відміну від медитації викликає втому, виснажує свідомість. Будь-яка концентрація - це стан, якого можливо досягти лише на короткий період часу. Медитація швидше є процесом звільнення від умовних уявлень про світ, причому цей процес відбувається не на свідомому рівні, без залучення розуму.