Настоятелями православних монастирів є заслужені і досвідчені ігумени або архімандрити. Ці священнослужителі мають духовний досвід учителювання. Ігумени і архімандрити є священиками, які свого часу взяли на себе чернечий постриг. Настоятель монастиря вважається главою конкретної монашої спільноти.

Настоятелі монастирів обираються на розсуд правлячого архієрея тієї єпархії (церковної області), у віданні якої знаходиться чернеча громада. Іноді управителем православного монастиря може стати ієромонах. Однак, за вступ на посаду, ієромонаху автоматично дається сан ігумена. За вислугу років ігумен вже стає архімандритом.



У хрітсіанстве існують також і жіночі монастирі, які не залишаються без свого керівника. Настоятельками жіночих громад вважаються ігумені. Ігуменя займає адміністративну посаду, вона може на власний розсуд обирати статут монашої спільноти. Однак ігуменя не приймає участь в священнослужінні, тому що жінка не може бути православним священиком. У жіночих монастирях служать священики чоловічої статі, іменовані ієромонаха або ігуменами (в цьому випадку посаду ігумена давалася еіеромонаху за заслуги або вислугу років). Ігуменя не приймає таїнства рукоположення у священство. У православ`ї існує окремий чин поставлення в ігумені. На ці посади призначає єпископ єпархії.

Крім цього, настоятелями деяких особливо великих монастирів (лавр) можуть вважатися правлячі архієреї єпархії або навіть сам патріарх. Монастирі, в яких головним настоятелем вважається настоятель Російської Православної Церкви, називаються ставропігійного. Саме тому патріарха Московського і всієї Русі можуть назвати священноархімандритом. Наприклад, в Троїце-Сергієвій Лаврі патріарх Кирило є священноархімандритом.

З історії заснування деяких монастирів відомо, що першими ігуменами чернечих обителей були святі люди. Наприклад, Сергій Радонезький, Феодосій Києво-Печерський, преподобний Сава Освячений і багато інших.