Від Родинний до Липницький


Після розвалу СРСР і появи російського спорту, фігуристи зі своїх лідируючих позицій в світі не відкотилися, кращі кадри не розгубили. А, навпаки, продовжили вигравати один турнір за іншим, в тому числі і олімпійські. Сталося це багато в чому тому, що міністерство спорту і федерація фігурного катання країни зуміли зберегти більшість провідних ще в СРСР дитячо-юнацьких шкіл, набір в які в російські часи явно не знизився. Як не знизилася і популярність виду спорту. А завдяки різноманітним льодовим, в тому числі телевізійним шоу, вона навіть підвищилася. Та й від`їзд за кордон декількох провідних тренерів на якості роботи залишилися і появі нових фахівців практично не позначилася.


Як результат, на зміну зоряним ветеранам досить швидко прийшло нове, вже російське покоління талановитих фігуристів, продовжуючи їх славну історію перемог. Замість Людмили Білоусової, Ірини Родинний і Марини Климової, кумирами уболівальників стали Олена Бережна, Ірина Лобачова, Юлія Ліпницька і багато інших. Тому нічого несподіваного в тому, що Росія не втратила лідируючу позицію в світовому фігурному катанні, немає. Адже спаду і, відповідно, повернення, не відбувалося. Вона просто прийняла естафету у СРСР і покотила по льоду далі, майже не помічаючи конкурентів.

російський п`єдестал


Щоб проілюструвати все вищесказане, досить подивитися статистику виступів російських фігуристів на всіх Іграх, починаючи з перших для країни в Ліллехаммері-94 і закінчуючи тріумфальними Сочі-2014. Так ось, на шести олімпійських турнірах, які відбулися за 20 років, вони завоювали 26 медалей. Включаючи 14 золотих, дев`ять срібних і три бронзові. І на чотирьох Олімпіадах - 1994, 1998, 2006 і 2014 року - повторили сумарний результат Ігор-92, вигравши на них по п`ять нагород, в тому числі по три золотих. Єдиною невдачею, та й то відносної, в порівнянні з попередніми досягненнями, можна вважати хіба що виступ на Олімпіаді-2010 у Ванкувері, де в активі росіян виявилося всього дві медалі і жодної золотої.


Наступний тріумф в Сочі, де на олімпійський п`єдестал піднімалися відразу одинадцять російських майстрів фігурного катання, а більшість і по два рази, цілком можна вважати якоюсь сатисфакцією за поразку в Ванкувері і показником справжньої сили вітчизняної школи. Особливо варто виділити виступ в Сочі юної Аделіни Сотниковій, якій вдалося зробити те, що не змогли зробити ні її знамениті попередниці зі збірної СРСР Олена Водорезова і Кіра Іванова, ні колишні зірки російського фігурного катання чемпіонки світу Марія Бутирська і Ірина Слуцька. А саме - стати першою в країні олімпійською чемпіонкою в жіночому одиночному катанні.

Фігури Паніна-Коломенкина


Говорячи про досягнення і лідерство сучасного російського фігурного катання, не можна не згадати і про його витоки. Дебют росіян на світовому льоду, і досить успішний, відбувся аж ніяк не за часів виступів Тетяни Навки і Євгена Плющенка, а ще в кінці ХІХ століття. На турнірі в Санкт-Петербурзі, що пройшов в 1890 році і присвяченому 25-річчю катка в саду Юсупова, перше місце, вигравши всі види програми, зайняв спортсмен з місцевого товариства любителів бігу на ковзанах Олексій Лебедєв. З огляду на майстерність учасників, цей турнір цілком можна вважати навіть неофіційним чемпіонатом світу. Адже серед тих, кого Лебедєв випередив, виявилися всі найсильніші на той момент фігуристи Європи і Америки.


Трохи пізніше Росію на найбільших міжнародних змаганнях почав представляти швидко став знаменитим Микола Панін-Коломенкін. У 1903 році росіянин зайняв друге місце на що проходив знову ж в Санкт-Петербурзі вже офіційному чемпіонату світу з малювання на льоду хитромудрих фігур. А ще через п`ять років п`ятикратний чемпіон Росії з фігурного катання Панін-Коломенкін виграв на ковзанці Лондона і золоту олімпійську медаль.

Відео: Фігурне катання. Туктамишева вийшла в лідери чемпіонату світу